Еліта? Народ? Майбутнє країни . . .

„Єдиним джерелом влади є народ” — це патетичне гасло лунає не тільки у нашій славній конституції, але у сотні інших конституцій. Тобто народ приймає рішення, і нібито це робить шляхом демократичних виборів. Все просто та ясно. Чому ж все так погано, принаймні у нас?

Тому перше питання про народ, друге питання про людей яких наділив цей народ владою, як-то кажуть політологи „єліта”. Тому, що споглядаючи на їх діяльність саме так хочеться їх назвати наших державних мужів. 

Чи існує український народ? Для частини громадян України це не риторичне питання, для них це вимисел націоналістично-буржуазної пропаганди, для іншої частини український народ непросто є був і буде, він є прекурсором світової історії, і ще стародавні єгиптяни тремтіли на саму згадку про мешканців Придніпров’я. Безперечним є те, що для сучасного українського суспільства, з його багатогранністю, українська держава становить лише матеріальну цінність. Чому? Тому, що заможні та успішні бізнесмени не спроможні вести відкрито та легально бізнес в умовах ринкової економіки, скільки українських компаній котуються на західних біржах? Складно бути чесним, якщо немає у цьому потреби, а ні внутрішньої, а ні зовнішньої. Тому для всіх наших олігархів та просто багатих людей Україна є цінністю тільки тому, що вони тут, і тільки тут здатні заробляють гроші (великі гроші) які ніколи не змогли б заробити, а навіть примножити у будь-якій іншій країні. Бізнесмени від малого до великого будуть дбати про України рівно настільки наскільки вона їм як актор міжнародного права є необхідною для того, щоб примножувати свій капітал. Анархічна та гарна країна на передмістях ЄС є нічим Мексика біля багатих США, можна і гроші заробити, і право нагнути, і гарно та дешево відпочити.  

Для переважної більшості звичайних громадян Україна є ситуативною матеріальною цінністю, оскільки як свідчать більшість опитувань близько (зокрема Gallup корр.) 25% населення бажають емігрувати, а понад 5 млн. вже це зробили, а мінусовий приріст населення від 1991 року говорить нам тільки проте, що громадяни не бажають надавати своїм нащадкам українських паспортів. Безглуздо говорити про купівельну спроможність та інші цифри яки б свідчили проте, що так багата країна живе у таких злиднях. Для молоді, а зрештою не тільки для неї, Україна це ситуативна цінність при можливості обрати кращу долю закордоном вони це роблять не вагаючись. Пригадайте собі скільки однокурсників та однокласників або просто знайомих виїхало або збирається це зробити? На щастя кордони, у Західне ельдорадо, принаймні частково прикриті візами, а то залишились би в Україні самі . . . адже як відомо еміграція це виклик для найсильніших.  

Тому з одного боку ми маємо великий і весь інший бізнес, який не бажає змін пануючих еліти, оскільки це було б рівнозначне із власним самогубством. На всіх рівнях влади від місцевих громад до Верховної Ради всім відомо, що за тими або за іншим стоять конкретні люди з великими або ще більшими грошима. Тому сучасна політична еліта опираючись на вітчизняний або будь-який інший капітал не є у змозі народити зміни які б були однозначно радикальними та спрямованими на користь пересічного українця. Бо і місцевим і приїжджим вигідний такий балаган, всі хочуть заробити і то якомога скоріше.

З другого боку ми маємо український народ який від 1991 року перебуває у перманентній депресії. Чому депресії? Тому що не хоче розмножуватися! Якщо вірити істориками та філософам справжній народ здатний, до самоорганізації, щоб у момент загрози дати достойну відсіч. У мене змішане відчуття або не все так погано як мені видається, або народом тут і не пахло. На виправдання варто сказати, що білоруси переживають набагато більшу загрозу національної ідентифікації, як чим ми, а чехи наприклад ніколи не вирізнялися великою національною свідомістю, мало хто з сучасної чеської молоді пам’ятає чим були події 1968 року, проте не білоруси ж і не чехи ми, а УКРАЇНЦІ. І тут постійно задаю собі питання чи ми як народ спроможні, у даний історичний момент, породити лідера, який був би про українським не за паспортам і капіталом, а за діями???  

Політична Еліти не народиться сьогодні або завтра, якщо її не було 70 років. Але все більше мені пригадуються слова із „Повісті минулих літ” „прийдіть нами правити бо самі собою не можемо”. Не вже ці слова про нас, невже це вираз істоти наших місцевих ватажків пройшов через століття і лунає у сьогоденні??? 

Наприкінці хотів би сказати, що можна будувати українську націю на соціальних цінностях, таких як кількість з’їдених кілограмів ковбаси, бо нібито саме економічний успіх нас всіх об’єднає від Заходу до Сходу. Можливо так і буде, але тільки за умови, коли політики будуть здатні обстоювати інтерес України ціною не популярних рішень, ціною однозначності як у зовнішній так і у внутрішній політиці.