пянству бой трезвості герл))))))

да, цього дня так нічого не можна було написати бо як-то кажуть алкоголь все таки взяв своє і здолав не тільки мене, а ще пару людей. Та і що можна говорити тут.
п’янству бой і тому ми його б’ємо при цьому досить таки успішно. І цей бой ми проводимо не на самоті, а із міжнародною компанією. Мене цікавить і вражає інше алкоголізм серед освічених людей, що і професор і грузчик із гастронома „морозівській” однаково п’ють гірку.
Люди знаходяться на різних соціальних та будь-яких інших ступенях. Вони здавалося б ніколи не пересікалися б між собою, вони такі різні, але екзестенційний надрив від відчуття власного буття ля, ля, ля вони переживають однаково пристрасно та однаково гірко заливаються. І годі у цьому шукати якусь велику матерію, всі ми люди і ніщо людське нам не чуже.
Прикро інше, що ніщо крім людської волі не впливає на діяльність людини і жодні обставини не якісь химери. Людина спроможна ставити чоло, найгрізнішим проблемам, що її зустрічали проте ніщо не є таке тривке як людська воля.

u варшаві холодно

ось пару дні як похолодало і досить серйозно похолодало. Пішов навіть сніг, було прикольно йшов сніг лапатий лапатий, і стояла палац культури та науки в цьому лапатому снігу. І не було морозу просто пішов сніг я навіть вирішив пройтися трохи погуляти та походити трохи більше чим треба було. Погуляв під снігом та вітром. Але було класно. Я взагалі люблю гуляти містом особливо якщо є де гулити. Це має бути вулиці та місця де приємно перебувати та вертатися. А ще коли дізнаєшся що на ціх місцях все було інакше і виглядало все по іншому. Люблю Варшаву із усіма її висотками та ці киви і не дуже цікавими речами. Такими як парки та ж/д вокзал. Та більше мені подобається бродити по вилицях. Дивитися на вітрини та на людей. Вокзал проте теж цікаве місце спостерігати. Та в ночі там надиво мало людей навіть різного ґатунку пияків теж мало вони кудись всі ховаються невідомо куди. Проте я і не досліджував куди вони ховаються та зрештою мабуть і знати то я не хотів би куди вони ховаються!
Що ще цікаво на варшавському двірці (саме так воно якось краще звучить і розуміється, це слово відображає всю глибину та насиченість цього місця двірець, проте з іншого боку двірець у мене асоціюється завжди із тим, що стоїть у Львові.) та зрештою двірець то є двірець він відкриває, він приймає тут все починається і як це не патетитично тут все для декого і закінчується. Таке воне життя, так ось в Варшаві на двірці центральному цих товаришів що тут закінчують життя якось не так багато як могло би бути, і що ще цікавіше вони не кидаються у очі так відразу як наприклад на інших двірцях. Ще вони люблять сидіти на лавочках біля палацу культури, пити пиво і курити, а поліція любить підходити та починати довгій розговор із ними. Мене так дивує ті знають, що там ті там сидять і будуть сидіти і що ні як н аних не вплиниш, а проте всі грають у цю дивну гру. Ще цікав річ коли виходиш або ідеш на поїзд у Варшаві завжди мусиш пройти через довгу підземельну кишку, чесно кажучи вона мені подобаться, там одні із тих дешевих магазинів у яких можна купити все і вся. і особливо не перейматися нічим. Ще там завжди дивні запахи. Всього кави, кебабу, людей та потягів.
Куча різних людей проходить там за один день, а залишається все і так у власті постійних мешканців. Двірці скрізь різні та мають свої особливості та людей цікавих і не дуже! Мені подобається у Варшаві те що це все під землею, і ти завжди пройдеш так довго кишкою тою, купиш газету ідеш ідеш аж ось воно твій вихід і ти дивишся і думаєш да заїбіста та Варшава. Бо ти довго їхав чекав і тут ще під землею ходив і нарешті ти всю подорож свою зоробив ну і ідеш по місту.