Риторика війни

П’ятницю вечором стало страшно суверену держава була атакована, і не десь там в Африці, а поряд із нами на Кавказі. Було страшно і дивно, світ нічого не зробив, ми так і не подорослішали.

Насилля ніколи не було аргументом сильних, бійка чи віна свідоцтво того, що люди не вміють і не хочуть розмовляти, а державні діячі за каденції яких починаються війна не можуть бути героями. Однозначно і занадто різко??? Так, тому що будь-яка війна це злочин, немає справедливих чи добрих воєн, є тільки більш чи менш жахливі.

Напруженість на лінії Москва – Тбілісі явище не сьогоднішнього дня і навіть не вчорашнього, протистояння та однозначна риторика лунала з обох сторін. Чи ця риторика мала допровадити до війни, кому вигідна ескалація конфлікту, чому військові дії починаються у день олімпіади?

Грузія. Будь-яка війна об’єднує, якщо ввона триває на Сході об’єднує подвійно.

По парламентських та президентських виборах владі Сааккашвілі формально нічого не загрожує, оскільки всі незалежні спостерігачі визнали вибори за дійсні та як такі що відбулися без значних порушень. Проте опозиція наполягає на фальшуванні виборів та диктаторських амбіціях президента. Дійсно твердження, що у Грузії процвітає демократія будуть занадто радикальними. До цього варто додати, що від 2003 року так і не відбулося економічного чуда, більшість населення проживає за . . . .$, а так довго очікувана для грузинів реінтеграція Абхазії та Осетії так і не відбувалася. Грузія та грузині не здобули того на, що так очікували і за для чого вийшли під парламент в 20003 році (але чи вони одні). Проте незважаючи на складність всієї ситуації переважна більшість громадян підтримує президента. 
Чи Саакашвілі зацікавлений у війні? Чи грузинське суспільство потрибує конфлікту? Для кавказців, імпульсивність є характерною рисою. Проте чи військові дії можуть бути цьому причиною?  
Протягом тижня перед початком війни надходили постійні повідомлення про конфлікти та провокації між грузинськими військами і сепаратистами, потім були повідомлення про масове виїзд дітей та жінок із сеператиської Південної Осетії до Владіковказу. Провокації мали місце — це безперечно, проте встановлення винних видається мало реальним, однозначним є і те, що російські війська не здатні панувати над ситуацією, якщо мають місця провокації, які в подальшому призводять до повномасштабного конфлікту. Не компетентність російських миротворців підтвердилась, по раз другий коли Абхазія розпочала військові дії, а саме російські війська мали б запобігати цьому, оскільки миротворча місія полягає протистояти конфлікту як такому (незалежно від того хто атакує грузини, чи абхази). Дивним теж видається евакуація дітей з Південної Осетії, так ніби Росіяни чогось очікували чи готувались до якихось дій. 
Малоймовірним є те, що Саакашвілі діяв імпульсивно, адже війну з Росією він просто не спроможний виграти. Проте вже зараз він об’єднав всіх грузин, проти одно спільного ворога. Вся опозиція, що неприхильно ставились до президента одностайні у тому, що Росія допустилась агресії і потрібна оборона незалежності. Кращого претексту, щоб об’єднати грузинів годі було і шукати. 
Грузія виграла, об’єднання і переконання, що Росія не є і не може бути союзником, а навіть партером. Прикрим є те, що еліти Росії не переймаються тим, що про них думають інші.

Росія. Покоритель Кавказу.

Чому Росії вигідна війна? Які причини військових дій? Які будуть наслідки?
Для Росії війна не тільки потрібна, вона необхідна для екзистенції та підживлення імперських амбіцій. Жодна імперія не може існувати, якщо немає можливості вилити свій гнів, одні імперії виливають його на своїх громадян, інші на сусідні країни. 
Нажаль переважна більшість громадяни Російської Федерації досвід 90 років сприйняли за демократію. Тому нічого дивного не має в тому, що авторитарний Путін був сприйнятий як Спаситель і втілення справжнього російського керівника. Росія почала відроджуватися, дрібницями може бути те, що немає вільних газет чи телебачення, або те що всі підвищення у соціальній сфери результат високих цін на нафту та газ. Головним є те, що президента Росії почали боятися та не насміхатися. 
Для Росії війна на Кавказі це свого роду міфічний супротивник, який завжди повертається. Російська імперія вважала себе на Кавказі, а зрештою не тільки там, просвітитель і миротворцем, але і братнім народом, зокрема для грузинів (тому мабуть Росії так болить, коли хтось не хоче із нею брататися). Тому війна із Чечнею була необхідна, щоб показати собі і всьому світові, що це наша територія і ми її пильнуємо. Тому конфлікти в південній Осетії тільки на руку Росії. Гори не люблять слабих.
Блискавична війна розпочавшись у п’ятницю, завершилась припиненням військових дій, а не їх завершенням, у вівторок. Не повних 4 дні дали можливість показати, що Росія здатна на рішучі та односторонні дії, якщо буде вважати їх за слушні. Росія майже заявила про те, що вона є наддержавою, для того, щоб це сталось остаточно їй потрібно було з бомбардувати Тбілісі та прирівняти Саакашвілі до Хусейна. Нещастя цього не відбулося, проте прості росіяни сприйняли агресію своєї держави, як показ того, що Росія врешті повернулась до часів минулої могутності коли всі боялись, а танками можна було їздити по чеське пиво.
Та найжахливішим є те офіційна причина Російської агресії прагнення оборони своїх громадян. Це прекрасно коли держава дбає про своє населення (особливо про його добробут), але дивним є те, що російські паспорти вільно роздавалися у республіках, що нібито хотіли бути незалежними. Чи може Росія за атакує Голландію громадяни якої не бажають відпочивати у готелях разом із росіянами? Чи з бомбардує Крушив ель, як осередок русофобства? Я вже не кажу про Україну яка насмілилась не вводити російську мову як другу державну. Чи може причиною агресія на Україну буде те, що її територія не дає можливість громадянам Російської Федерації, що проживають у Придністров’ї до нормальної комунікації із Белокаменою, тому є нагальна необхідність протоптати стежку через Україну. Ззлочином є те, що Гітлер розділив Чехословакію посилаючись так само як Путін на дискримінацію судетських німців, страшно стає коли риторика націонал-соціалістів оживає у ХХІ ст.

ЄС. США. ООН. 

Нажаль кожна наступна війна підтверджує лише одну тезу, ООН нездатне дієво протистояти агресії. Але така неповоротка організація, як ООН вже у суботу мала проголосувати резолюцію про припинення військових дій, але чомусь Росія як член Ради Безпеки заметувала її. Можливо цей кризи не останній, проте перший в якому одна із країн Ради Безпеки веде військові дії в односторонньому порядку. Потрібно мати надію, що організація, що покликана пильнувати миру на планеті не перетвориться остаточно в клуб по інтересам. Можливо цей конфлікти зніми з очей пов’язку нейтральності Росії у Кавказькому конфлікті, та прискорить реформи у міжнародних організація. 

США однозначно висловилась з приводу військових дій і та територіальної інтегральності Грузії. Навіть більше, Америка вирішила допомогти транспортувати грузинські війська із Іраку. Більш різки заяви вирішено зробити устами урядовця середнього рангу, яким став Джеймс Джері (James Jeffrey) заступник радника президента в справах національної безпеки. „Будь-які російські дії в Грузії поза територіями Абхазії та Осетії привили до нашої великої, дуже великої стурбованості. ” Чи такі заяви налякали росіян? Навряд. Можливо поїздка Кондолізи Райс до Франції та Грузії буде більш діва ніж переговори на близькому Сході.

Але найбільше проблем на російсько-грузинському фронті заробив собі ЄС. Не одностайність та хаос у середині спільноти виходить завжди, коли потрібно робити однозначні та рішучі кроки у зовнішній політиці.
З одного боку виявились одвічні вороги російського імперіалізму, країни яким відоме, що таке російські танки на вулицях міст (країни Прибалтики та Польща). Ріска та однозначна реакція цих держав видається зрозумілою з позиції того, що пережили ці народи. Проте їх позиція показала наскільки Європа є без радною у зовнішній політиці без нового трактату. Адже у той самий час німецькі соціалісти вустами міністра закордонних справ заявляють про порушення Грузією міжнародного права на, що співправлячі християнські демократи в особі Ескарда вон Кладена хадецький експерт від зовнішньої політики (Eckartd von Klaeden), що Росія не є нейтральною стороною у конфлікті та постійно підливає масла в Кавказький конфлікт. А канцлер Меркель, демонстративно планує свій візит тільки на п’ятницю, таке відкладання зустрічі аж занадто дивне, че це не прагнення толеруваня конфлікту і відсторонення. Кавказька криза та президентура Франції у ЕС буде свідченням того, чи ЄС хоче, а не тільки може, говорити на рівних із Росії та не закривати очі на невигідні справи. Московський візит Саркозі завершився підписанням документу який може стати підставою майбутнього договору, але сам візит не виглядав однозначно та впевнено. Європі бракує харизматичних та відповідальних лідерів. 

Замість висновків.

Грузія не може виграти цю війну, а її населення та опозиція переконалось, що північний сусід це набагато небезпечніше ніж будь-які внутрішні протистояння. Росія у черговий раз показала перш за все собі, а потім вже цілому світу, що вона може, при великому бажанні, зробити із кожним хто їй протиставляється. Її громадяни отримали ще один укол національної гордості та ненависті до всього західного. ООН довела, що нездатна протистояти конфліктам. США черговий раз переконалось, що у Росії особенная стать. ЄС отримало черговий приклад того, що нездатна функціонувати на міжнародній арені без реформ та більшої внутрішньої інтеграції. 
Світ стоїть перед народження нової холодної війни у якій зацікавлене передусім Російське керівництво. Адже ні що так не тішить національну гордість, як маленька війна яку виграєш. А що з того, що російсько-грузинські стосунки зіпсуті на цілій лінії, он Ізраїль пів арабського світу не визнає, а Японія не погодилась із стратою Курил і до нині. Певним є одне, що даний конфлікти є тільки прелюдією до подальших дій Кремля, які вони будуть побачимо, сьогодні може сказати лише:
Нажаль всі ми програли, почалася ще одна війна!